Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Павло Мовчан - Сліди на піску. Ще один день...

Постаршав я на день, а зменшився на тебе; утоми додалось, і зменшилось снаги. Пускаю погляд свій байдуже за крайнебо, немов зійшлись мої життєві береги. І ні струмка на дні — потріскана муляка, і ряскою луска, і жабуриння жмут... Розтер у пучках мул, і порохом заплакав, і викресав вогонь з-під нігтів на той трут. І мотузяний дим гойднувсь над головою, та усмішку твою побачив я сумну: верталась ти назад високою водою, я нурився ізнов у повінь крижану. Перед очима йшла у мерехтінні ряска, хиталась жовта твань і снулі щупаки... І я хотів гукнуть: — Не йди, не йди, будь ласка! — та губи затягнув шовковий шар луски. Угору піднялась лушпайкою копійка, і срібний дзвін слідком поплив... подаленів, і ллялась ніч у очі, неначе в лійку, і осідав намул у грудях в глибині...