Далечінь від світла тиха,
спокій з півночі тече...
Кущ ліщини ледве дихав —
кидав краплі на плече...
Я стояв лицем на південь,
очі в темряві купав.
Слухав: Віз Чумацький їде —
сіль по небу розсипа...
В очі світло натікає —
душу висвітлить твою...
Обертаючи за плечі,
бачу: у очах туман...
В мене ніч. А в тебе — вечір...
В тебе й сіль для моїх ран...