Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Павло Мовчан - Не вигоїти рани часової. Не торопко і не тягуче...

Не торопко і не тягуче прокручується середа, і спрага не така пекуча, не п’ється навхильці вода... Мов перейнявся іншим часом, і спрагу іншу перейняв, і пристрасті лихі пригасли, у поле відпустив коня... З височини свойого тіла побачив ближчу далечінь: десь там позаду — понеділок, а ген — день світлих воскресінь. Ти ж посередині неначе: початки видно і кінці, мов сам себе з двох боків бачиш: стоїш з гнуздечкою в руці. Щось бубониш під ніс гугняво, щось нерозбірливе верзеш про подвиги, звитягу й славу, про бите поле, що без меж... А з себе глянув — ліс, яруги, полин, рілля, стерня, скирти... Квадратний обрій, а не круглий, і душу рвеш об ті кути...