В ліс я йшов — мені назустріч
раптом випроставсь туман;
це — спіткання неминуче,
як рокований твій стан.
Ну нічого: за тобою
небо, випите до дна,
поле, встелене габою,
і продухвина вікна.
За тобою попіл літа,
терпкість випитих оман,
за тобою — все на світі,
а попереду — туман...