Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Павло Мовчан - Тече-перетіка туман...

Тече-перетіка туман через вершини з долу в діл, і відвологлий вже бур’ян не шелестить, не чути й бджіл... Прощальну нить пряде цвіркун, свердлується на серці камінь, терпке повітря, як тютюн, у горлі димом закипає. Навіщо оббирать мене — і так убогого — до нитки. Тепла все менша з кожним днем, життя солодке тане швидко... О світе, немічний і я, супроти часу безпорадний, — вже не струмок, а течія несе, несе за листопадом... Як потопельник, за листок хапаюся, за павутину, за хворостину, за димок, та за пожовклу тінь пташину... У жменях осіда іржа, у роті — цвяхи чи тернини... і висловити важко жаль, що храм нерукотворний гине... Вкриває порох кістяний долівку, лави та стільницю, і тінь проходить із стіни прозоро-зжовкла, блідолиця...