Навпроти кого сон цей снився?
Гадюка у кутку сичить,
посеред хати камінь лисий,
на ньому тінь сира лежить...
В проймі дверей білують цапа,
що лобом вперся у поріг,
кров у залізні ночви капа,
а в сіни залітає сніг...
Напевне, ти стояв надворі —
тінь проломилась крізь стіну,
що відвологло, наче корінь,
лягла на плаху кам’яну.
Як ти ввійшов? Я не помітив —
відчув раптово холодок,
що з тебе виступив. І вітер
студено провійнув: — Синок! —
Та запізнилась засторога:
гадюку в пазусі відчув —
збудивсь від доторку жалкого,
твоя коса, наче канчук,
гадючилася мотузяно,
по грудях розливавсь вогонь, —
і я збудив тебе, омано,
щоб розказать вже збляклий сон.