Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Павло Мовчан - Спогади викреслив, імені зрікся...

Спогади викреслив, імені зрікся... Не впізнавай мене — це вже не я... Наче образу, забув я весь вік свій. І не пристане вдруге ім’я... Не спопелію, Боже, я вдруге, трепетом тільки на клич озовусь. Стелиться в ноги сонячна смуга, — з неї зійти на обоччя боюсь. Бо наблукався уже манівцями, в сутінках вдосталь наспотикавсь, не обминув жодної ями — тільки й робив, що підводивсь весь час: впав я хрестом на дорогу востаннє... Хто я? Твій порох? Твій докір? Прости... Та і тривалим було спотикання... Нащо ж підводиш ізнов мене ти?