Чом у вікно на льоту заглядаєте?
Чи ж до вечері нічого не маєте?
В мене пушинка — дрібненька зернинка,
що залетіла на ніч для спочинку...
В кухлі вода голубіє, як пташка,—
з нею мені розлучитися важко.
Світить в солянці сіль, як в лампадці,
аби видніше було моїй згадці.
Чистий папір, щоб відбити сумління,
тиша дрібна, як гірчичне насіння.
Повно піску у високих чоботях,
та ще вікно, що чорніє навпроти...
Ось все, що маю: надбане збіжжя —
все, що сховав від жахного навстіжжя.