Вітре, вітре, дми на ватру,
Постав мені, вітре, варту,
Щоб моя бурханна ватра
Лише сонця була варта.
Постав варту з трьох стеблинок,
З трьох стеблинок-вартовинок,
Щоб вони, ці дивні чати,
Вміли дихати й мовчати.
Як вона прийде до ватри,
Щоб вони не встали з варти,
А щоб дихали й світили,
Щоб їй смуток золотили.
Вітре, вітре, як їй тужно,
Як недужно, як сутужно!
Може ж моя дивна ватра
Лише сміху її варта,
Та хай світять три стеблинки,
Хай вартують вартовинки,
Хай вогнем стають потому —
Всі ми попелом у ньому…