Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Павло Мовчан - Мури. Ніч

Цей мур за ніч знов виріс непомітно, допоки я обчислював крило,— ковзнула тінь доглядна, перелітна і остудила зрошене чоло. І тільки й видно, що цеглиння вікон, де тріщина, як ящірка, тече,— мені тепер до ранку, до край віку цей мур ламать загостреним плечем... Жага подовжить ліжко і підлогу, підніме стіл на височезні ноги і надвоє високого мене під небом озорілим перегне. І в мокрих дзеркалах, що обтулили стіни, де жар вапна подрібнено на мак, рука Господня пише всерозбірно, каліграфічно таємничий знак.