Малюнок думки в кілька рисок —
чи то вервечки до колиски,
в якій гойдатись... німоті,—
і перетліла, як навмисне,
тоненька свічка в темноті...
Закапав віск від восковиці,
хитнулись тіні по кутках.
І випроставсь біля божниці
двокрилий в’язень, наче птах.
Щось тісно тут, де пахне смертю,
де гострий погляд, наче крик,
на стиснутих вустах упертість
ледь стримує жалкий язик.
Щось невітно в норі цій куцій,
де гаснуть звуки і свічки,
бо очі стежать, як беруться
вогнем у в’язня кулаки.