Павло Мовчан - Твереза ясність літнього малюнка...
Твереза ясність літнього малюнка
на холод вказує і не тужавість дня;
схололі даленіючі відлунки
пташина зграя в лісі доганя... В передчутті уже тремтить осика,
і шелест парафіновий стіка
по окоренках на траву безлику,
де розіп’явсь листок на карлючках... То дріт іржавий крізь літа пробився,
прихований до часу в бур’янах;
він кланці вишкірив іржаві не зумисне,
бо починавсь за ним «архіпелаг»... По той бік чути вигуки: «Рів-няй-ся!!!»
Іржавіє в повітрі смертне: «Стій! »
Псів валування, запах крові... м’яса...
і в’язні на дротах, ніби святі,
розіп’яті — конають в наготі... Мені запраглось вискочити з часу,
та крок зробив — і дріт стримить в п’яті...