Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Леся Степовичка - Я більше тебе не покличу...

Я більше тебе не покличу в діброви Едему, де так нас чекли посестри мої безкорисні — Надія і Ніжність тремтлива столи застеляли, а ложе ладнали — Жага й неземна Насолода. Казали мені — ти приходь з ним по зорі вечірній, уроча вечеря стоїть на тонкій скатертині, і чаша труй-зілля, що втому вгамовує денну, вам серце зворушить, і мужності дасть, і наснаги... Хоч мить, а в раю, хто із смертних собі в тім відмовить? Стояв остовпілий, ні кроку ступити не в змозі, Лиш блиснули очі, й чоло твоє божисте зблідло, Та торбу свою полотняну тримав наготові. Чому ж зволікав ти, розгублений мій пілігріме, на прощу до кого рушаєш, мандрівнику бідний? Ворота зачинено. В рай не запрошують двічі. Іди собі, старче, ціпок не зламай по дорозі.