Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Олексій Кацай - Втеча

Світло розбилось на скалки і в кришталевому смерку безладдя ледве в очах палахкоче смуток вечірнім багаттям варево чорних сузір’їв ллє порожнеча венова на керамічні обличчя ворога і чатовогоВідлюдкувате каміння викресливши з небокраю з прихистку хмар пурпурових ніч на будівлі сповзає й зорі віщують нам друзів бо від долівки до стелі форма пітьми що світла сотається є тунелемВгвинтемося ми у нього крицею в поле магніту і з відчайдушністю дзигі кинеться шлях під копита карлики й звірі лускаті зникнуть в безодні нічниці й радощі поту солоні взнають обвітрені лицяневороття чорнотропи взнають азарт верхогонів бо золотими зірками наші підковані коні бо скрижанілу самотність душ приєднавши до духу вже вигопцьовує простір танцем одвічного руху.