Мені з безмежжя котрий рік
космічний пише мандрівник
листа, в якому до сих пір
клинопис марсіанських гір
ніким, хто зиркнув був у лист
і навіть мав до цього хист,
нерозшифрований: не треба
читати чужинецьке небо!
І знов летять чернетки тиші
в прозорі кошики луни,
а він усе, диваче, пише
чорнилом синім таїни... Зростає кипа папірців —
в планети зібганих світів!