Коли розчиняється ніч у прозорій росі
міжзоряне я викликаю для тебе таксіМи цілуємось довго прощаючись а мовчазний
водій нас чекає
і ховає за склом вигляд свій неземнийПрошепочу щоб не чув він “любов не зникай
у дня нескінченності не заблукайІ відпрацювавши на сьомому небі ізнов
спустися по східцях благань позивних молитов”Та грюкають двері гойдається знак вказівний
і всесвіт у серці вібрує на швидкості надсвітловійТаксі мчить у виміри інші тунелями “чорних дірок”
у млі сколотивши колесами кіптяву згаслих зірокА вогники жовті ряхтять і показують “зайнято” для
смутних перехожих на вулицях міста ЗемляАле тільки натовпи ніч розпорошить вві сні
міжзоряне я зустрічаю на трасі таксі.