Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Олексій Кацай - Квітка

Хоч всеньку ніч краплинки зорепаду шукай, та їх не знайдеш ти ніде, бо тільки-но зоря на землю пада, вона відразу квіткою стає. Горить її проміння — не згорає, згущавившись у теплі пелюстки, і пахощі чужого небокраю усе живе бентежать навкруги. Пітьма враз розсипається на світло, вогнем стає повітря синє скло і ось летять до зірки, що розквітла, ранкових бджіл смугасті НЛО. І обережно звужують орбіти, у полум’я занурюючись те, а понад луками — сузір’ям літа — жовтогарячий соняшник росте.