Коли я зістарюсь,
то напишу мемуари
про височину майбуття,
в якому я плив повсякденно
всупереч хвилям
похмурого часу
моря століть. Про те майбуття,
що повсякчас
виносить сотні наруг
від теперішнього, але ліпить
з байдужих молекул хвилин
прийдешнього сяючу брилу і тягар
тисячів буденних думок
тягне уверх. Незалюднений
острове Майбутнє,
ти став притулком
для прибульців і для втікачів!
На твоїх стрімких берегах
ми будували палац
зо зухвало синього неба
і довго вчились
дихати разом вітром зірок. І не було вороття
в країни-для-сліпців,
в поселення-для-безмовних,
в заповідники застиглих часів. Коли я зістарюсь, то, мабуть,
створю мемуари
з віршів та мелодій, але
чи зістарюсь я? Народився я в майбутті.