Василь Герасим’юк - Багато небесної сходить краси...
Багато небесної сходить краси
на кичери лисі,
на наші обійстя і наші ліси...
І тихо у лісі. Один прилітав на вогненнім коні
до нашої ґражди:
– Виходьте! Вже можна. Ви ґазди чи ні?! –
Ми й вийшли, як ґазди. Та на перехрестях земної путі
на білому світі
ми не зрозуміли братів во Христі
й жили, як убиті. За нами стояли верхи, і ліси,
і зорі, і води.
Багато небесної сходить краси
за ґражду свободи.