Василь Герасим’юк - Верхи й ліси вже хтось нашепотів...
Верхи й ліси вже хтось нашепотів
своїми віршами... Не шумом вічнимя сповнений, а спійманий на відчай
незнаним гулом і слідами слів. Його не чую ще, але гілки
уже відхилені – пройшов між ними.
Ми ще не вороги й не побратими.
Стежок нема ще в нього. Навпрошки ось повійнуло – по душі якраз! Ще перед зором. Вже і за плечима.
Зацькованими, білими очима
шукаю пастку в дебрі, а не лаз.