Я знову не зберіг тебе, надіє.
Я знову перебив тобі крило.
Тепер за тебе стати не посміє
душі моєї чорне ремесло. Так треба: загубити і забути.
Нехай це данина, остання дань, хай сива пустка відшепоче груди
у древнім ритуалі замовлянь. Нехай та світла безвість українна,
де ти живеш, від втечі палахка, тобі замовить на стежки, а синузамовить на талан провідника.