Видихну серед ночі
в мокрих дерев стіну:
лісе, бездомний отче,
маємо ніч одну. Зникло і соло вовче
з мокрих твоїх сторіч.
Лісе, бездомний отче,
маємо тільки ніч. Вмію налити жовчі
в нашу самотину.
Лісе, бездомний отче,
маємо ніч одну. Маю я, смертний, очі:
стільки у тьмі облич!
Лісе, бездомний отче,
нам не прожить цю ніч.