Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Василь Герасим’юк - Вирвалася з ночі коляда!

Вирвалася з ночі коляда! Вилетіла з лісу мовчазного! Сніг летить, на голови сіда, неузримі, бо ніде нікого. Скрізь ніде нікого. Ліс і сніг. Пахне хвоя. Пахне, доки втягне в коло тіней, мстивих і сумних, літургійне тло старообрядне. А тобі забаглось коляди! А тобі забаглось товариства! Вік минув, як замело сліди і втекла на санях доля бистра. Це життя минає чи тремтить промінь зірки в смеречини в жмені? Наче бинда сріберна за віть зачепилась на скаку шаленім. Це тобі й зосталося: про все нагадати, душу прив’язати до зорі, що коляду спасе, кинуту у хащі, як за грати. По-сирітськи пахне хвойний ліс, тахне в сяйві місячнім дорога. Сніг тріщить, згоряючи, як хмиз, не пече, коли шепочеш: Ольга.