Василь Герасим’юк - Тоді ми зникли в лісі... Кроків шість...
Тоді ми зникли в лісі... Кроків шість –
і там твій сміх і крок! Слабого світлапучок з-між віт – ти зблідла. З того літавін там живе між афин і дощів,
твій сміх. Туди – шість кроків і смерік.йому не відлунати, не пропасти.
Не дався звіру – й вітрові не вкрасти
його. Зайшов за шуми і протіку нори, в мох, у страх, у шпари сну
безумства, закрутився в афинниччі... Його все більше. Звідусіль у вічівін дивиться. Не радість, а винунемов лишили ми – це той пучок
нерозповитого, слабого світла
тоді ще осінив тебе – ти зблідла
отам на мить одну. На шостий крок.