Василь Герасим’юк - Від першої зневіри злого блуду...
Від першої зневіри злого блуду
ставав рудим, як глиця восени.
Я все це перебув. Я перебуду
ще раз – тільки руку простягни.“Легка твоя рука. Важке волосся”, –
я вишепотів це у чорну мить.
Я мав тебе. Мені не довелосяпроклясти Бога – ідола створить.