Василь Герасим’юк - Я промчався тунелем тих літ...
Я промчався тунелем тих літ,
де лиш протяг і втома,
і малим повернувся на світ,
та змаліли і вдоматі великі боги і дідьки,
що в дитинстві лякали.
Я сказав про підземні стежки,
і мене не впізнали. А тебе я, кохана, впізнав,
хоч не пахла, як злива,
із холоднихкосмацьких
отав
твоя посмішка сива. Хоч весільний твій кінь не носив
ні барвінку, ні рути,
хтось волосся твоє розповив...
Може, протяг забутий? Я руками тебе обів’ю,
як тремтячу морелю, –
наче білу сорочку твою
втягнев пащу
тунелю.