Немов прокинувся... І хоч
бо щось силкуюся згадати
зі сну. Немов підходить мати. А від отав надходить дощ.“Я, мамо, ще не пригадав...” –
моїм він голосом шепоче.
Тріпоче... Бо чільце дівоче
й лице жіноче цілував.“Ще й не пригадуй...” – вже своїм
шепоче голосом. Тріпоче... Не вирвати чільце дівоче
з отав космацьких, бо під ним
волосся глухо палахкоче.