Василь Герасим’юк - Вони ще діти в білих рантушках...
А Марічку габи взєли,
поглинула річка... Вони ще діти в білих рантушках,
у плесі темнім, дебрі темній граються,
а вже габа з ягням у бурунах
за тою МарічкОю ходять назирці. Вона вже знає співанку сумну,
вона про себе знає вже співаночку.
У річку каламутну і страшну
вона в тій пісні падає, Іваночку. Це сон, в якому сивіють уста
і з кореня спалахує смерека, –
крізь мене сипле глиця золота.
... Заснув я на найтонший волос предка.