На скроні, де ще б’ється тепла жилка
тремтить пелюстка. Черешнева мла.
Червоним ще не правлена помилка
Ти вже її шукалай не знайшла. В десниці долі шабля – не указка.
Ллє й таблиця долі не страшна,
допоки є між нами перша паска
дитинства. Цвітом свячена вона. Святили паску черешневим цвітом –
черешня на великдень розцвіла
і подихом, пелюсткою сповитим,
хитнула запах свіч... Не рання мла, а ніч, прошита колом свіч, зосталась. У тьмі навколо церкви –коло свіч. За ними нас не видко – мов сховались.
Ми рідко сходим з родових сторіч. Ми свічі простягнули з темноти
і грієм губи цвітом черешневим,
незримі над могиламипід небом... А свічі палахтять – до хрипоти,
за руки взявшись: вирватись, втекти!
Та вже світає цвітом черешневим. Черешне-сестро, паску посвяти.