Василь Герасим’юк - Мов китиця плодів зелених на...
Мов китиця плодів зелених на
гіллі, тремтіли ми на древі ночі.
Не джерело внизу, а вишина
з-між верхніх віт лякала наші очі. Прийшов брунатний звірі воду пив, о стовбур терся спиною крутою.
Й листок поворухнутися не смів –
лиш ми зірвались: падали з тобою. Таке буває у страшному сні.
Такого уві сні не може бути.
Мигострі ікла й ратиці страшнізамалювали кров’ю, щоб забути.