Василь Герасим’юк - Невже празниковий розходиться люд?
Невже празниковий розходиться люд?
Не свято, а битва. Я можу молитись Тобі тільки тут,
хоч це — не молитва. Не треба трембіт. Люд пішов, як під лід,
в слова, як в рекрути.
Я виріс під розпач трембіт. Я той світ
ле можу відбути. Я не ворожбит, я не пізній мольфар,
я ще на колінах. Надходять ікони, висять, бо — товар —
на грудях, на спинах. Купуй і молисьі повернеш колисьпо зорях високих
у край, де пророки зійшлись. Подивись, що творять пророки!