Василь Герасим’юк - І кінь тебе поніс через потік...
І кінь тебе поніс через потік.
Для тебе ліжник на коня накинув
панашко.
Він коня твого зарік
на воду й камінь, блискавки і глину.
І кінь пішов на воду,
і поніс
тебе через потік.
І ліг на воду
узір барвистий ліжника.
І ліс
осінній розірвав його зі споду.
Ти глянула у воду:
не стає
одної барви — щоб лице погладить.
Спізнилось у воді лице твоє —
умре в узорі,
не спинившись навіть.
А кінь тебе несе через потік.
А кінь тебе несе в осінній праліс.
Не вирветься на твердь узорний лик.
Зімкнулись води,
щоб сліди зостались.