Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Василь Герасим’юк - Дидактичний етюд II

Все-таки непросто зрубати високу і горду смереку. То тільки так здається, бо легко її обняти. То вже й тобі так здається, Але все це не так! Обхопи високу і горду свою смереку, і якщо вже так вийшло, що вона має впасти, зроби це сам. Нікого не підпускай до неї, бо ти все-таки знаєш, як непросто зрубати смереку, точніше, спустити її на землю, бо знає один Бог, куди полетить невміло зрізане дерево, спершу страшно потанцювавши на власному пні, на своєму корінні. І дай Боже, щоб воно нікого не вбило. Отож пригадай, як рубають у горах смереку, наперед вибравши місце, куди вона має впасти. Отож для початку вибери смужку затерплої землі і з того боку зроби надріз і підрубай — на явір. А з другого — з боку провалля, над яким вона стоїть, починай різати. Не бійся, тільки не ріж до кінця, бо тоді не минути смертельного танцю. Чуєш? Трішки живого залиш і нахили її на явір. Потихеньку нахиляй, можеш помогти собі сокирою. Не бійся, вона впаде. Так як годиться. От і все. Тільки прошу: зроби це сам.