Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Василь Герасим’юк - Вона несе мені малиннику...

Вона несе мені малиннику і гасить ватри — хто наврочив, мамо? Лише її одну, лише таку я кличу обгорілими губами, і руки простягаю на краю, й шепочу: “Довга, мамо, ця морока”. Та ватру, нею згашену, доп’ю до дна. Це п’ють здавен від злого ока. Це п’ють із темним трунком заклинань, та згубний трунок слова доки в мозку шипить — мов кинута у воду — грань. Не здерти жару темного коросту. Згоряють дрова у моїй печі, і мама грань бере. Не можна спати при ватрі цій. І страшно уночі, як заганяє іскри в воду мати.