... І заклинання мольфарів
промовив бахур.
І знову не почули слів,
хто ждав метафор. Лиш забрязчала тьма оков,
і знову — галас,
щоб тільки з кров’ю лиш любов
заримувалась. Відходить та — з його отав...
І побратими.
“Господь із нею, — прошептав. —
Господь із ними”. І тільки мати ледь жива
на всі Карпати.
Де завива нічна сова,
там ходить мати. А сльози падають зі стін,
а він не плаче.
“Я, мамо, тут. Я геть-один”.
... Світає, старче. Гірчить надкушене зело
Вітчизни злої.
А злості в тебе не було...
Господь з тобою.