Василь Герасим’юк - Я не повірю, що лиш ти одна...
Я не повірю, що лиш ти одна
на світі білім, як роса, — відкрита...
Ну що простіше? — ти чекала літа,
а вранці, перед вереснем, — сумна... На світі білім, де лягало з рук
легке, мов тіло, плаття на ожину,
ну що простіше? — тінь його незриму
століттями лататиме павук.