Возлети на небеса, у версальські хоч ліса,
Одягни одежу злотну,
Шапку царськую добротну,
Як у серці нуда, буде тобі біда.
Проживи хоч триста літ, проживи хоч цілий світ,
Що тобі те помагає,
Коли серденько ридає?
Як у сердці нуда, буде смерть i біда.
Хоч всю землю завоюй, над усім хоч зацарюй,
Що тoбi те помагає,
Коли вся душа ридає?
Як у серці нуда, буде підлість, біда.
Так, про місяць знать дарма, є там люди чи нема,
Кинь Коперников! сфери,
В серця свого глянь печери!
Глагол у нутрі твоім, веселий будеш з ним.
Бог найкращий астроном i найвищий економ.
Вічная натура, мати,
Зайвини не може мати.
Що потрібно тобі, знайдеш лиш у coбi.
Придивись в нутро тобі: друга знайдеш у coбi,
Стрінеш там ти іншу волю,
Стрінеш в злій блаженну долю:
У тюрмі твоїй там світ, в болоті твоїм - цвіт.
Правду Августин трима: аду не було й нема,
Пекло - воля твоя клята,
Воля наша - пічка ада,
Заріж волю ту, тьму - i нi пекла, ані мук.
Воле! О неситий ад! Трута ти, а всі - то ядь.
Пашею ти позіхаеш
I підряд yciх ковтаєш;
Убий душу ту, брат, так побореш весь ад.
Боже! Вислів ти живий! Хто без тебе не смутний?
Радість i життя єдині,
Рай, солодкість самі нині!
Вбий ти волю злу в нас, володіє хай твій глас!
Дайнам дар оцей, засів! Славимо царя царів!
Всесвіт весь співа про тебе,
Створений законом неба, -
Що потрібне - легке, непотрібне ж- важке!