То як тобі пенати?
Тягнись, як шарий віл.
Десь шамотить Хрещатик
і кішлиться Поділ.
Подзенькують трамваї,
автобуси снують,
оденки десь справляють,
Пиячать і жують.
І п’ють моє здоров’я
і многая літа.
Край мого узголов’я
Мати пресвята
маною сновигає,
ні оком не змигне,
сліпа рука блукає —
відшукує мене.
Шепочуть спраглі губи:
синочку, сину мій,
за віщо тебе губить
Господь усеблагий?