Породила мене мати
У високих у палатах,
Шовком повила. У золоті, в оксамиті,
Мов та квіточка укрита,
Росла я, росла. І виросла я на диво:
Кароока, чорнобрива,
Білолицяя. Убогого полюбила,
Мати заміж не пустила,
Осталася яУ високих у палатах
Увесь вік свій дівувати,
Недоля моя. Як билина при долині,
В одинокій самотині
Старіюся я. На світ божий не дивлюся,
Ні до кого не горнуся...
А матір стару... Прости мене, моя мати!
Буду тебе проклинати,
Поки не умру.