Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Тарас Шевченко - Чи не покинуть нам, небого

Чи не покинуть нам, небого, Моя сусідонько убога, Вірші нікчемні віршувать Та заходиться риштувать Вози в далекую дорогу, На той світ, друже мій, до бога, Почимчикуєм спочивать. Втомилися, і підтоптались, І розуму таки набрались, То й буде з нас! Ходімо спать, Ходімо в хату спочивать... Весела хата, щоб ти знала! Ой не йдімо, не ходімо, Рано, друже, рано — Походимо, посидимо — На сей світ поглянем... Поглянемо, моя доле... Бач, який широкий, Та високий, та веселий, Ясний та глибокий... Походимо ж, моя зоре... Зійдемо на гору, Спочинемо, а тим часом Твої сестри-зорі, Безвічнії, попід небом Попливуть, засяють. Підождемо ж, моя сестро, Дружино святая! Та нескверними устами Помолимось богу, Та й рушимо тихесенько В далеку дорогу — Над Летою бездонною Та каламутною. Благослови мене, друже, Славою святою. А поки те, та се, та оне... Ходімо просто-навпростець До Ескулапа на ралець Чи не одурить він Харона І Парку-пряху? І тойді, Поки б химерив мудрий дід, Творили б, лежа, епопею, Парили б скрізь понад землею, Та все б гекзаметри плели, Та на горище б однесли Мишам на снідання. А потім Співали б прозу, та по нотах, А не як-небудь... Друже мій, О мій сопутниче святий! Поки огонь не захолонув, Ходімо лучче до Харона — Через Лету бездонную Та каламутную Перепливем, перенесем І Славу святую — Молодую, безвічную. Або цур їй, друже, І без неї обійдуся — Та як буду здужать, То над самим Флегетоном Або над Стіксом, у раю, Неначе над Дніпром широким, В гаю — предвічному гаю, Поставлю хаточку, садочок Кругом хатини насаджу; Прилинеш ти у холодочок, Тебе, мов кралю, посаджу. Дніпро, Україну згадаєм, Веселі селища в гаях, Могили-гори на степах — І веселенько заспіваєм...