А що завидні вам розкоші дукачів,
Людських, мовляв, п’явок, ненаситних драконів
(Як чуєте ви се від тих сліпих вождів,
Від голосних клепал і пустодзвонних дзвонів),
Марнуйте всяку річ, хто б спідтишка не вчив.
Се воля жизняних непохибних законів,
Щоб сила силою із віка в вік була
І в висотах добра, і в преісподніх зла.