Тогда какой-то злобний гений
Стал часто навещать меня. А. ПушкинМене сей злобний геній навіщає
Усякий раз, як я на Україну,
Де дурень дурня в пекло поганяє,
З Німещини чи з Польщі оком кину. Я проклинаю ту сумну, гірку годину. О скільки вас гине там мільонів
У багнищі безпутства та омани,
Перевертнів, сіпак, хамелеонів,
Які були й прославлені гетьмани,Жорстокої орди п’яниць жорстокі хани! Єдину Німець видумав культуру,
Паскудно Лях дружить із єзуїтом,
Жерцем релігіозного сумбуру,
Сатиром ласих баб і дуросвітом,Но против вас їх тьма здається світом. Враги прогресу, зрадники свободи,
Наслідники руїнника Монгола,
Тупі скопці, казителі свободи,
Серед скарбів землі голото гола! Хіба ж не луччі ‘д вас князь Бісмарк і Лойола?