Степан Руданський - Пісня (“Не дивуйтесь, добрі люди...”)
Не дивуйтесь, добрі люди,
Добрі люди, ви, сусіди,
Що задумуюсь між вами,
Що журюся я завсігди. Літа мої молодії...
Що ж по тому? Що ж по тому,
Як без щастя, як без долі
Жити в світі молодому? Моє щастя за горами,
Може, другим помагає.
Моя доля враз з Дунаєм
В синє море упливає. Життя моє! Життя моє!
Ти — покошеная нива.
Не зосталась, не пригнулась
Жадна квіточка щаслива. Серце сохне, серце чахне,
Душа рада в холодочок;
Но де гляну, подивлюся —
Тільки камінь та пісочок. Серце сохне, серце чахне,
Як в полі билина тая,
Поки його не пригорне
Де могила сировая. І пригорне могилонька!
Хто ж рідненький там заплаче?
Хіба ворон чорнокрилий,
Пролітаючи, закряче! І пригорне могилонька!
Хто ж за мене спогадає?
Як подумаю за сеє,
З жалю серце розпукає... Не дивуйтесь же ви, люди,
Не дивуйтесь ви, сусіди,
Що задумуюсь між вами,
Що журюся я завсігди!2 року.