Степан Руданський - Пісня (“Голе-голе моє поле! ”)
Голе-голе моє поле!
Де ж ви, ясні квітоньки?
Позгасали, поспадали,
Як на небі зіроньки. І стебло пересхло,
Як билина, полягло. Діти-діти, мої квіти!
Як погляну я на вас,
Серце мліє, каменіє,
Що цвіли ви тільки раз. Раз росли, раз цвіли
І без долі опали. Не для ділка свого бджілка
Вас ізссала, як дитя, —
То жарою, як марою,
Перервало вам життя. І роси ні сльози
Не спадало для краси. І дівчина, як калина,
Вас не рвала на косу —
Вас зірвали-розірвали
Вітри буйні без часу! І без літ на весь світ
Розпустили в’ялий цвіт. Доле-доле, моя доле!
Верни ж мої квітоньки,
Верни діти, мої квіти,
Верни ж мої зіроньки! Але ба — не сівба!
Не мине моя журба!