Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Степан Руданський - Наука

Дочекався я Свого святонька Виряджала в світ Мене матінка. Виряджала в світ Мати рідная І промовила Мені, бідная: “Нехай, сину мій, Ми працюємо. Нехай цілий вік Ми горюємо; Нехай сохну я, Тато горбиться, Ти на світ поглянь, Що там робиться, — Та не всі ж, як ми, В землі риються, — Може, є такі, Що і миються; Та не всі ж, як ми, Димом куряться, — Може, є такі, Що й не журяться. Коли знайдеш їх, Милий синочку, Ти склони себе, Як билиночку, Ти склони себе, Як билиночку, простели себе, Як рядниночку. Спина з похилу Не іскорчиться, Чоло з пороху Не ізморщиться. Спина з похилу Не ізкривиться, Зато ступить пан Та й подивиться; Зато ступить пан На покірного І прийме тебе, Як добірного. І в годиночку — На драбиночку. І підеш тоді, Милий синочку, І з панами сам Порівняєшся, В сріблі-золоті Закупаєшся; В сріблі-золоті Закупаєшся, З полем батьковим Розпрощаєшся!”Але сталося Друге святонько: Виряджав у світ Мене батенько. Виряджав мене, Путь показував, Говорив мен І приказував: “Видиш, сину мій, Як працюємо, Видиш, сину мій, Як горюємо. Кождий на світі На то родиться... Не дивись на світ, Що там робиться! І на пчіл поглянь: Є робучії, Але й трутні є Неминучії. Так і на світі: Їдні риються, Другі потом їх Тілько миються. Будь ти проклятий, Милий синочку, Як пігнеш таким Свою спиночку; Як пігнеш таким Свою спиночку, Як простелишся На рядниночку. І чоло тобі Нехай зморщиться, І хребет тобі Нехай скорчиться! Ти тікай від них, Як від гадини, Ти не жди від них Перекладини; Ти не жди від них Перекладини, Ти у світ іди На оглядини. Ти у світ іди, Милий синочку, Ти усе спізнай — І билиночку. Тоді з світом ти Порівняєшся, В добрі-розумі Закупаєшся, В добрі-розумі Закупаєшся, З полем батьковим Привітаєшся!