Прийшла смерть моя,
Легке точиться...
Ти мори, маро,
Коли хочеться. Я віддам землі
Всі кісткі мої,
А на світ пушу
Лиш щілки мої! Не умруть вони:
Кожна щілочка
Полетить жива,
Як та пчілочка;Полетить жива
І покотиться,
В сотні, тисячі
Переплодиться. І я знов живий
Світ оглядую,
Смерті першої
Не пригадую. Прийде друга смерть —
Світ зчорніється,
Земля вся в снігу
Забіліється. І весь світ мара
Зморить голодом
І щілки мої
Зціпить холодом. Але холод той
Не уб’є життя.
Перейдуть віки,
Ожиє дитя. Перейдуть віки,
Світ завалиться,
Вогнем-стовогнем
Весь розпалиться. І сніги тоді
Паром кинуться,
І щілки мої
Знов прокинуться. І щілки мої
Знов прокинуться,
Найдуть землю знов,
Знову кинуться. Найдуть землю знов,
Знову кинуться,
В сотні душ живих
Перекинуться. І піде життя
Знов драбиною,
І я вигляну
Знов дитиною. А ти ждеш, маро!
Легке точиться,
Ти не жди — мори,
Коли хочеться. Місяць, рік піждеш —
Що уводити?
Трудно думи всі
Разом сплодити. Трудно думи всі
Разом сплодити;
Чого ж ждеш, маро?
Що уводити?